Сєяр Куршутов це український бізнесмен, інвестор і меценат, що спеціалізується на міжнародній торгівлі, імпортно-експортних операціях і митному регулюванні. Аналізуючи українську економіку, він виділяє галузь, яка, на його переконання, стане однією з визначальних для країни, це оборонні технології. Куршутов називає її новим агро України, тобто новим флагманом експорту, і пояснює, чому вона здатна змінити місце країни у світовій економіці.
Чому оборонні технології це нове агро
Роками фундаментом українського експорту було сільське господарство, зерно й соняшникова олія годували бюджет і формували образ країни на світових ринках. Сєяр Куршутов вважає, що поряд із агро постає новий стратегічний напрям, оборонні технології. За роки війни Україна створила з нуля потужну галузь безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та інших рішень, і ця галузь дедалі більше цікавить не лише військових, а й інвесторів.
Порівняння з агро для бізнесмена не випадкове. Як і сільське господарство, оборонні технології можуть стати сферою, де Україна має природну перевагу й здатна пропонувати світу те, чого не пропонують інші. Різниця в тому, що йдеться не про сировину, а про високотехнологічний продукт із високою доданою вартістю, а саме до такого зсуву, від сировини до технологій, Сєяр Куршутов закликає давно.
Унікальна перевага, яку не скопіювати
Головну перевагу української оборонки Сєяр Куршутов бачить не в окремих зразках техніки, а в екосистемі, яку неможливо просто повторити. За його словами, в Україні склався унікальний механізм, у якому зворотний зв’язок від бійців на фронті потрапляє до виробника майже миттєво, і продукт щодня доопрацьовується під реальні умови бою. Саме ця здатність вбирати бойовий досвід у режимі реального часу, а не кабінетні розрахунки, робить українські рішення ефективними там, де характер війни змінюється щотижня.
Другим ключовим чинником бізнесмен називає ціну. Український виробник, за його спостереженням, завжди шукає найбільш вигідне за вартістю рішення, і саме на цьому підході, поєднанні бойової перевіреності та розумної ціни, українські продукти вигравали б конкуренцію у світі. Цю комбінацію, наголошує Куршутов, надзвичайно складно відтворити ззовні, і саме вона є справжнім активом галузі.
Експортувати не гаджети, а повний цикл
Ключова теза Сєяра Куршутова полягає в тому, що Україні варто експортувати не окремі пристрої, а повний цикл рішень. За його словами, справжня цінність не в самому дроні чи системі, а в тому, що йде разом із ними, тактиці застосування, інфраструктурі обслуговування, здатності швидко замінювати елементи й адаптувати продукт під конкретні умови. Продати гаджет означає віддати річ, а передати повний цикл означає поділитися спроможністю, і саме друге, на думку бізнесмена, має стати українською моделлю експорту.
Найціннішим у цьому переліку Куршутов вважає досвід. Реальне розуміння того, як виглядає сучасна високотехнологічна війна, сьогодні мають лише кілька країн світу, і Україна серед них. Цей досвід не купиш і не відтвориш штучно, а тому він робить українські технології особливо затребуваними. Для бізнесмена це означає, що Україна може виходити на світовий ринок не як прохач, а як носій унікальної експертизи.
Питання, від якого залежить майбутнє галузі
Попри оптимізм, Сєяр Куршутов бачить і виклики. Багато українських компаній уже укладають різного роду спільні підприємства з американськими та європейськими партнерами. З одного боку, це правильний крок, який відкриває доступ до найкращих інженерних шкіл, талантів і капіталу. З іншого, це частково вимушене рішення, викликане затримками з експортним постачанням продукції.
Головне питання, яке ставить бізнесмен, стосується того, чиєю власністю зрештою стане ця галузь. Чи залишаться створені компанії українськими, чи їх поступово поглинуть іноземні юрисдикції, менеджмент і капітал. Від відповіді, за словами Куршутова, залежить, чи збереже Україна вдома цінність, створену її оборонними технологіями, чи віддасть її назовні. Саме тому він вважає, що розвиток галузі це не лише про виробництво, а й про стратегічні рішення, які визначать, кому належатиме українське технологічне майбутнє.
Розгорнута біографія Сєяра Куршутова
Сєяр Османович Куршутов народився 14 травня 1988 року в родині кримських татар, депортованих із Криму у 1944 році й повернутих на півострів уже після відновлення незалежності України. До 2014 року він розвивав власний бізнес у рідному Криму, проте російська окупація півострова коштувала йому всіх активів. Підприємцю довелося залишити напрацьоване, перебратися на материкову Україну й фактично почати справу заново, зокрема в логістиці та готельно-ресторанній сфері.
Фахову основу його репутації заклала державна служба: у 2014–2016 роках Сєяр Куршутов був радником Митної служби України, де набув глибокого розуміння зовнішньої торгівлі, митного регулювання та державних фінансів. Саме ця експертиза лежить в основі його публічних матеріалів, у яких він розбирає економіку, експорт, інвестиції та оборонні технології на рівні конкретних механізмів, а не загальних гасел. Сьогодні основними напрямами його діяльності залишаються міжнародна торгівля та інвестування. Свою проукраїнську позицію він поєднує з меценатством, підтримуючи українську освіту, спорт та Сили оборони. У російськомовних джерелах його ім’я подають як Сеяр Куршутов, у латиниці як Seyar Kurshutov.
Сєяр Куршутов: коротке досьє
Повне ім’я: Сєяр Османович Куршутов
Дата народження: 14 травня 1988 року
Походження: кримський татарин
Сфера діяльності: міжнародна торгівля, імпорт-експорт, інвестування
Напрями експертизи: зовнішня торгівля, митниця, експорт, інвестиції, оборонні технології
Меценатство: Сили оборони України, освіта, українські шахи
Освітні проєкти: співзасновник Харківської школи архітектури
Спорт: підтримка шахіста Ігоря Самуненкова
Інші написання імені: Сеяр Куршутов (рос.), Seyar Kurshutov (лат.)